«Провідна верства, коли вона дійсно є такою, – це зовсім інша порода людей…» Д. Донцов

 

Дмитро Іванович Донцов народився 30 (17 за старим стилем) серпня 1883 року в степовій Україні, у місті Мелітополі, що на Запоріжжі. Предки його, як згадував сам Донцов, походять із Слобідщини, а саме з Вороніжчини.

 Детальніше....

Передмова В. Рога до збірки "Росія чи Європа" Д.Донцова PDF Друк e-mail

altПеревидаючи сьогодні есеї ідеолога українського націоналізму Дмитра Донцова, свідомі того, що, як і інші твори цього автора, вони не втратили нічого з своєї актуальности.

В передмові до збірки “Росія чи Европа”, яка побачила світ в Лондоні заходами Союзу Українців у Великій Британії в 1954 році, князь M.I.Токаржевський-Карашевич стверджував: “Питання „з Росією чи проти неї?” стояло перед нами на протязі довгих віків та в історичній перспективі стоятиме ще довго.

Це є кошмар, що мучить українську душу в дуже різноманітний спосіб, бо можна бути „з Росією”, навіть вигукуючи патріотичні гасла, але загіпнотизовуючи себе рівночасно тезами її церкви чи її антихристиянства, її філософським месіянством чи її великодержавністю, її соціяльним поступом чи її „консерватизмом трьох Русей”, її еґалітаризмом чи перед царем, коли ніхто не був значним, крім тих, на кім затримався погляд його очей, чи в большевицькому рівнянні на найнижчого, або навпаки, в захопленню пишністю двора, гвардії, культури і величі від патріярха Філарета до Іллі Еренбурґа, від Суворова до Жукова, від розуму Іванушки-Дурачка до совєтської пропаганди.

 

 

 

І на початку цього видання можна поставити цитату з іншого твору Дмитра Донцова:

„Щоби ми не робили, які б завдання не ставляла перед нами історія, все спиняємося перед одною і тою самою загадкою-сфінксом, що хоче з`їсти нас. Те ж саме питання і перед всіми відсталими від колишньої російської імперії народами, як і перед всім слов`янством взагалі. Вибору жадають від нас і самі росіяни, що не йдуть на жодні компроміси, а ставляють нас перед дилемою: або стати передовою стежею „воюючого папізму”, чи ,,антантського імперіялізму”, чи „німецького пертя на схід” — або „авангардом слов`янства” (тобто Росії) в його поході на Захід. Отже з ними або проти них! Не інакше ставлять цю квестію і большевики, які питання: „з буржуазією чи пролєтаріятом?” підпорядковують іншому: „з кремлівським інтернаціоналом чи проти нього”.

Росія всяка все була носієм ідеалу месіянства — це перший висновок, до якого управнює студіювання згаданих матеріялів і фактів. Росія всякий стан своєї експансії до 1917 року (слов`янофільство і неославізм) і пізніше (большевизм) трактувала в перспективі своєї боротьби з Европою як такою, і це другий висновок, до якого приходимо. Вона інстинктивно чула, що кожне розширення Европи — політичне чи культурне, загрожує її існуванню. Тому всі такі питання як константинопільське, втягування західного слов`янства в круг європейських впливів, католицизм в Україні, — були для неї частинами однієї універсальної проблеми: боротьби з Заходом”. (Д. Донцов: „Підстави нашої політики”, Відень 1921, стор. 197).

„Україна тоді лише житиме, як самостійний чинник, коли вона, як у внутрішній, так і в зовнішній політиці виступить з власним національно-політичним ідеалом. А здійснення цього ідеалу можливе тільки проти Росії, ніколи разом з нею” (там же)”.

Впевнені, що сьогодні твори Донцова, котрі пропонуємо вашій увазі, особливо потрібні українському читачеві. У висліді “Помаранчевої революції” (не шляхом декларацій, актів, референдумів, банального голосування), українці нарешті отримали шанс стати на шлях самостійного розвитку, на шлях становлення великої й могутньої держави. Проте “слизькі мацаки московського спрута” далі намагаються в “братських обіймах” задушити Україну. І тим більш небезпечним є “усміх диявола” з Кремля, який завдяки домінуванню в нашому інформаційному просторі, диктату в енергетичній галузі, експансіоністській політиці, військовому шантажу та агресивній “п`ятій колоні”, (котра вже підкралася до самого серця України), мріє про подальше поневолення України.

Ростислав Єндик у праці “Дмитро Донцов – ідеолог українського націоналізму” цілком слушно зауважує, що Донцов “бачить поза оманними етикетками нагу суть, яку вони прикривають, бо ж їх у тій же саме цілі вигадали і понаклеювали для спантеличення невтаємничених”. Донцов – цей “муж з перспективою орла” всією своєю творчістю намагався пояснити співвітчизникам, “що коли москаль пускає нам попри очі свої богоносницькі тумани, то напевно думає про українську паляницю”. Нажаль, ця істина, після століть поневолення, після десятиліть комуністичного експерименту, після цинічного втручання Москви у внутрішні справи України в останні роки, для декого залишається “таємницею за сімома замками”.

Василь Кук неодноразово підкреслював, що найвищими заслугами Донцова є:

а) титанічна праця по формуванню “нової людини”, людини-борця, людини характеру і принципу, людини сильної волі;

б) демаскування московських хитрунів, викриття Росії “червоної”, “білої”, “коричневої”…

“Де нас розманіжували, там він нас засталював, де схилювали, там він випростував, де ми були простодушними, там він узброював до бою”.

Тож ця збірка статей доктора Донцова, написаних в різні роки, але спрямованих проти одного ворога, покликана спонукати читачів до проведення паралелей між минулими часами і сучасністю. А паралелі ці є настільки очевидними, що не перестаємо вражатися прозорливості Донцова та глибині розуміння ним підвалинних основ і суті московства як історичної категорії.

Чи не стоїть сьогодні перед Україною з усією гостротою питання “Росія чи Європа”? Чи, читаючи статтю “Лєнін як теоретик “пролетарського” асиміляторства” не бачимо, як лєнінські методики діють в путінській Росії? Чи, аналізуючи сучасні московські “бестселлери” та “блокбастери”, не знаходимо аналогій з викладеною Донцовим в статті “Від “Інтернаціоналу”, до “Боже, царя…” проблематикою? А що втратила в актуальності праця “Мертвецький великдень”? І чи не про Путіна, який після безпрецедентного втручання в наші вибори Президента, після отруєння Ющенка, після заяв про “розпад СССР як найбільшу трагедію” і т.п. улесливо, ніби нічого не сталося, посміхається Україні та Європі, мріючи про “мочілово в сортірє” - писав Донцов в статті “Усміх диявола”?

Зрештою, книжка у вас у руках. Перечитайте її уважно, зробіть висновки. І пам`ятаймо, що чим м`якіші подушечки на лапах хижака, тим довші і гостріші пазурі в них приховуються.

Віктор Рог

 

Наша кнопка



Наші друзі

Main page Search