"Світ належить тим, хто вміє хотіти" Д. Донцов

 

Дмитро Іванович Донцов народився 30 (17 за старим стилем) серпня 1883 року в степовій Україні, у місті Мелітополі, що на Запоріжжі. Предки його, як згадував сам Донцов, походять із Слобідщини, а саме з Вороніжчини.

 Детальніше....

Дмитро Донцов - апостол української ідеї
П.Іванишин"Тарас Шевченко крізь призму “естетики Шевченка”: націоналістична герменевтика Дмитра Донцова" PDF Друк e-mail
Від того, в що вірить, що любить, а що ненавидить людина провідної верстви, в чім бачить вона ідею правди, добра і краси, – від того залежать мотиви вчинків тих, що стоять на чолі нації, а – в відтинку фізичнім – їх акція. Признати це – значить признати велику ролю літератури в духовім і політичнім формуванню одиниці і нації.

                                                                  Дмитро Донцов


                                             Новочасна історія літературознавства тісно                                                             переплетена з розвитком культурного націоналізму… 

                                                                                                                 Едвард Саїд


Масштабна і яскрава постать Дмитра Донцова (1883 – 1973) залишається все ще недооціненою в постімперській Україні. Його, як і інших націоналістичних мислителів, письменників, учених, політиків, публіцистів тощо, часто або банально замовчують, або не менш банально очорнюють, “десакралізують” (як слушно висловилася Л.Костенко). Тим самим продовжують деструктивну ідеологічну традицію антиукраїнської радянської влади. І головними причинами тут стають або прикре нерозуміння феномену націоналізму, або якраз добре усвідомлення, чим він є і яка його фундаментальна націо- та державотворча роль в бутті будь-якого народу. І про це не варто забувати. Борючись із тим чи іншим націоналістом (навіть з минулого), борються насамперед із українським націоналізмом, тобто із націоцентричною світоглядно-ідеологічною системою, яка розглядає націю як визначальний фактор формування національної людини, як рушійну силу історії народу і як головну передумову творення національної держави (В.Іванишин).
 
Апокаліпсис конкістадорського месіанства Москви PDF Друк e-mail

«Der Geist Russlands»… «Дух Росії»… Доля цієї книги доктора Дмитра Донцова є надзвичайно цікавою. Видана німецьким видавництвом у Мюнхені ще в 1961 році досить обмеженим накладом, вона жодного разу не перевидавалася і навіть не була перекладена українською мовою!

Випадково примірник цього видання мені вдалося віднайти кілька років тому і відразу загорівся ідеєю організувати її фаховий переклад та видання, адже більш актуальної та потрібної книги для сучасних українців навіть важко уявити (в цьому переконається вдумливий читач, ознайомившись із працею). Тим більше, що досить давно поставив собі за завдання максимально сприяти поверненню спадщини Донцова та інших ідеологів українського націоналізму. Так вдалося видати книги Донцова «Націоналізм», «Правда прадідів великих», «Росія чи Європа», «Єдине, що є на потребу», «Хаос сучасності і молодь», «Московська отрута», «Незримі скрижалі Кобзаря» та ряд інших, а також праці Миколи Сціборського, Юрія Липи, Миколи Міхновського, Дмитра Мирона «Орлика», зрештою «Антологію українського націоналізму»…

 
О. Баган "Долання епохи Ratio: оцінки Дмитра Донцова" PDF Друк e-mail
Постать Дмитра Донцова (1883-1973) є знаковою для української політики й культури XX ст. Цей уродженець степового Півдня, типовий емоціоналіст за сприйняттям і відображенням світу, зумів дивовижно прагматично увійти в український національний рух, стати виразником нової фази ідейно-світоглядного розвитку нації і синтезатором її наддніпрянського і галицького ментально-духовних відламів. Уже 1908 року, у 25-річному віці, Д.Донцов вперше опинився в Галичині. Відтоді аж до 1944 р. він мешкав переважно у Львові або на еміграції – в країнах Середньої Европи: в Австрії, Польщі, Румунії, Чехословаччині, частково – у Швейцарії, Німеччині, Швеції. Ці географічні маршрути політичного вигнання, а також юнацька закоханість в дух Оксиденту, очевидно, посприяли тому, що Д. Донцов став першим нашим культурним ідеологом середньоевропейської ідентичності України. Він перший глибоко зрозумів доконечну потребу плекання европейських принципів, інтеграції країн між Альпами і Чорним морем, між Балтикою і Балканами як геополітичну й культурну запоруку вбереження цілої Европи від імперської гегемонії Росії з одночасним культурним урізноманітненням і збагаченням її. 
 
Вийшов 3-й том «Вибраних творів» Дмитра Донцова PDF Друк e-mail
Написав AlDarr   
Вівторок, 25 грудня 2012, 15:55

imgЗа словами відповідального редактора й упорядника тому, Олега Багана, як і дві попередні книги, ця на 90% складена із праць видатного мислителя українського націоналізму, які ще не передруковувалися в Україні. Том має назву «Ідеологічна есеїстика (1922-1932 рр.)», тобто об’єднує в собі твори світоглядного характеру за найважливіший період творчості автора, коли він став ідейним та інтелектуальним лідером для цілого покоління українських патріотів.

У своїй передмові «За нову українську людину» Олег Баган, власне, пояснює значення та доленосну роль для України ідеологічної творчості Дмитра Донцова після 1-ї світової війни. Зокрема дослідник пише: «Без вагань можна стверджувати, що у 1920-і роки ніхто стільки не зробив на рівні ідейного виховання молодого революційного покоління, як Д. Донцов… Саме він сформував ту нову українську людину, яка вразила світ спочатку дивовижними темпами наростання в західноукраїнському суспільстві революційного покоління, бойовитості, а потім, у 1940-і роки, спромоглася на створення масової і завзятої, бездоганно організованої партизанської армії – УПА. Власне, з його гарячих філіпік щодо запроданців і холуїв, щодо політичних тюхтіїв і «роздвоєних душ», з його твердих оцінок і суворих поділів на «мучеників святих» і «зрадників окаянних» постала етика і ментальність, залізна воля і гаряче серце оунівця та бандерівця… Моральні імперативи Д. Донцова – це імперативи християнського аскета і середньовічного лицаря, жертовного підпільника-революціонера і пристрасного борця за національну свободу в синтезі. Він хотів створити в Україні рух, який би силою емоцій та завзяттям боротьби дорівнював історичній динаміці та завзяттю змагань іспанських конкістадорів і нідерландських гезів, балканських гайдуків та італійських карбонаріїв. І це йому вдалося».

До 3-го тому увійшли три брошури Дмитра Донцова 1920-х р. р.: «Що таке інтернаціоналізм?», «Політика принципіяльна і опортуністична», «Юнацтво і Пласт»; переважно статті із журналу «Літературно-науковий вісник». Вартує виділити такі ідеологічні шедеври, як есеї «До старих богів!», «Bellua sine cepite» («Гідра без голови»), «Atrofia cerebri», «Шатость малоросійская», «Патріотизм і націоналізм», «Що таке націоналізм?», «Єдине, що є на потребу», «Маса і провід», «Нині і вчора», «Про соціял-ідіотів»; надзвичайно проникливі історіософські портрети відомих діячів: «В.Лєнін», «Симон Петлюра», «Роман Дмовський – неофіт євразійства». Дві статті – «Пансько-мужицький центавр і неомонархізм» та «Тарговіца чи Полтава?» – показують Д. Донцова блискучим інтелектуальним полемістом, який розбиває історіософські та ідейні аргументи теоретика українського консерватизму і монархізму В. Липинського. Додамо, що на розходженні між цими діячами дуже спекулюють сучасні критикани Дмитра Донцова, представляючи останнього поверховим, сварливим плагіатором. Опубліковані ж статті нарешті дадуть змогу оцінити ситуацію дещо по-іншому: Донцов якраз не поверхово, а глибоко і реалістично аналізував дійсність, не вдавався до брутальних образ і безапеляційних звинувачень (як В.Липинський), не був плагіатором, а, навпаки, розвивав свою оригінальну філософську та політичну концепцію національного визволення.

Загалом том містить широку панораму теоретичних думок на теми національного буття, боротьби і міжнародних тенденцій, тисячі маловідомих фактів з історії Європи і України початку ХХ ст., чудові цитування різних авторів, що в сумі витворює захопливу картину інтелектуальних змагань знаменитого автора. Книга допоможе сучасникам розвіяти багато негативістських міфів, які розмножили щодо постаті Донцова його численні ідейні вороги, оскільки показує, наскільки потрібною, аргументованою, націорятівною була його тодішня філософія національної революції.

7-8 грудня керівник НІЦ ім. Д. Донцова Олег Баган вже презентував це та інші видання центру в Дніпроперовську та Дніпродзержинську, провів прес-конференцію для місцевих телеканалів.

Довідку про видання можна отримати за телефонами: 097-143-10-12, 063-35-20-577.

Прес-служба Науково-ідеологічного центру ім. Д. Донцова

 
„ІЗ СМРАДА, ІЗ НЕВОЛІ" PDF Друк e-mail

Хто читав про «Землю Обіцяну» може спитається: чи не за високий це ідеал? Хіба ж таку віру можуть мати всі?

Всі напевно ні, лише немногі. Але вони мусять бути, бо за немногими, що вірять, підуть многі, що хитаються. Без них - як вівці без чередника, нарізно брестимуть. В тім є друга основна проблема нашого життя. Перша - це яка віра окрилить нас? І друга - хто є носії тої віри? Перша про те якою силою душі переборемо сумніви, друга - про те хто ж нас виведе з пустині, із тьми, із смрада, із неволі? Відповідь на це питання вже дає саме життя.

Не з однакових людей складається спільнота національна. Одні - це ті «незрячі», як їх звав поет, «окрадені». Щоб над ними не отряслося, вони лиш вміють «дивитись і мовчати, та мовчки чухати чуби». Такі потребують помочі інших, і таких є більшість. Другі (бо є і такі) жирують на загальній біді, і не за одним з таких, як за Іскаріотом, тужить якась осика. Треті ж, це ті немногі, що своїм прикладом ведуть многих. Хіба ж не такі як інші? Вже ж що ні! І вони, як перші, теж скупалися в слезах, що в суміж з кров'ю, заливають край. Та хоча вони «в слезах росли і виросли», але їх замучені руки розв'язались, і - кров за кров, і муки за муки.

В них була запорозька слеза, що «глибоко корениться в серці, не легко її зворушити, а як видавити, то не морем нудкого жалю, а вихопиться вона полум'ям, крівавою хвилею» (О.Стороженко). З їх сліз посіяних «виростають ножі обоюдні», що «розпанахають гниле серце» раба, наливають в нього «чистої, святої, козацької крови». А як така кров закружляє в жилах провідної верстви нації, не довго вже тій останній слези лити! Іншим тоді приходить черга плакати.

 
« ПочатокПопередня12345678910НаступнаКінець »

Сторінка 9 з 19

Наша кнопка



Наші друзі

Main page Search