"Найбільш гнітять того, хто найменше вимагає" Д. Донцов

 

Дмитро Іванович Донцов народився 30 (17 за старим стилем) серпня 1883 року в степовій Україні, у місті Мелітополі, що на Запоріжжі. Предки його, як згадував сам Донцов, походять із Слобідщини, а саме з Вороніжчини.

 Детальніше....

Донцов про революцію PDF Друк e-mail
Написав AlDarr   
П'ятниця, 31 травня 2013, 16:34
З нагоди 130-річчя з дня народження доктора Дмитра Донцова Українська Видавнича спілка імені Юрія Липи видала збірку праць ідеолога українського націоналізму, головною з яких є текст «За яку революцію», який і надав назву книзі.

До збірки також увійшли маловідомі статті Донцова, які раніше друкувалися в еміграційних виданнях, а зокрема «Воююча церква і нація», «Шоста колона», «Перед розвалом червоної орди» та інші.

У вступному слові до книги її упорядник Віктор Рог зазначає: «Рішення про перевидання праці Дмитра Донцова «За яку революцію» (1957 рік) зумовлене кількома причинами. Насамперед таким чином ми долучаємося до вшанування великого філософа в ювілейний рік – рік 130 річчя з дня його народження та 40-річчя смерті.

Праця, написана у 1957 році, перевидавалася в Україні ще до проголошення незалежності, аж у 1990 році, тож сьогодні є бібліографічною рідкістю, хоча, на нашу думку, залишається актуальною. Не вважаємо за доцільне у вступному слові переказувати зміст книги, яку Ви, шановний читачу, вже тримаєте в своїх руках, натомість хотілося би дещо порозмірковувати над актуальністю самої постановки питання в сучасній ситуації.

Під терміном «революція» розуміємо радикальні, докорінні, якісні і глибокі зміни, стрибок у розвитку суспільства, що передбачає категоричне заперечення і усунення існуючого попередньо стану. Під революційним шляхом досягнення революційної мети розуміємо безкомпромісний і радикальний спосіб усунення об’єктивних перешкод, котрі стоять на заваді революційним змінам.

Революційний спосіб думання зумовлений насамперед усвідомленням неприродності та нестерпності стану, в котрому перебуває сьогодні українське суспільство у власній державі та за її межами.

У власній, відновленій понад 20 років тому державі, населення якої складається на 80% з етнічних українців, українці не панують ні політично, ні економічно, на благодатній землі проживають в досить тяжких соціальних умовах, під постійним політичним тиском, інформаційною експансією та економічним шантажем з боку ряду сусідніх держав, насамперед колишньої метрополії.

Чиновницька корупція, відсутність справедливого судочинства, російщення, імперський реваншизм, розгул кримінальної злочинності, а часто і зрощення її з владою – ці явища, мов смертельні метастази, пронизали всі сфери суспільного життя, позбавляючи націю права на достойну тривалу перспективу.

Мільйони українців на рідних землях і за межами сучасних державних кордонів (котрі не збігаються з етнічними) позбавлені можливості задовольняти свої національно-культурні потреби, зберігати етнічну ідентичність та передавати її своїм нащадкам. Яскравим прикладом наслідків такого стану є результати останнього перепису в РФ, який показав порівняно з попередніми переписами, катастрофічне зменшення числа громадян, які вважають себе українцями.

Неприйняття існуючого стану населенням України згідно соціологічних опитувань сягає граничної межі, нездатність і небажання діючого режиму провести системні та докорінні зміни на краще в інтересах української нації є очевидними».

І кілька цитат з самої книги:

«Першим завданням цеї нашої революції буде — звільнення країни від панування московської нечисті, знищення тої нечисті зовні, а потім — «на нашій не своїй землі». А одного і другого зможуть довершити тільки ті, які ту нечисть Москви і «прогресу» знищать в своєму серці. Потрібна духовна революція, духовне переродження коли не званих, то ізбраних».

«Щоб бути сильною не лиш назовні, а всередині, — держава, що вийде з революції, — мусить бути свобідною вад ярма тоталітаризму, совєтського, націонал-комуністичного чи «демократичного», від того, якого небезпеку бачать многі вдумливі автори Окциденту… від того тоталітаризму, який соціалісти й прогресисти накидають теж і Заходові; від режиму, який пильнує кожного кроку «свобідного громадянина», диктує йому, що він має їсти, скільки, коли, чи і куди має право їздити, убиваючи всяку приватну ініціативу і гідність людини, регулюючи її життя аж до найдрібніших дрібниць, а з другої сторони фаворизуючи повну «свободу» кожного — свободу ширити деправацію політичну і моральну в пресі, в телевізії, в літературі, свободу від релігії в школі, свободу від кари за злочини і зраду, свободу акції 5-ої комуністичної колони і пр.

Київська держава, що вийде з революції, мусить з одного боку звузити обсяг діяння держави, позбавити її тоталітарного характеру, характеру всесильної бюрократії, всесильного опікуна безправної одиниці, а з другої сторони — привернути авторитет держави в її властивих завданнях: хоронити націю назовні і охороняти повагу права всередині, караючи суворо злочин і зраду, і не допускаючи паношення всередині нації — «держави в державі», тайних мафій, тих чи інших, які вірність мафії ставлять понад вірність нації і державі, і які замість цілей патріотичних, переслідують свої тайні цілі, роблячи з себе невидимих, безвідповідальних диктаторів національної політики внутрішньої і зовнішньої, слуг ворожих нації інтернаціональних сил.

Щоб була сильною держава, ті, що її виборють, мусять правити нею в дусі національних традицій, не в службі чужих ідей, не в службі Москви, ні ідеї під'яремного сателітства…»

Книга вийшла за фінансового сприяння братів Володимира та Андрія Парубіїв, а придбати її (як і інші праці Донцова) можна (і треба), зголосившись за адресою: 01030 м. Київ, вул. Ярославів Вал, б. 9 пом. 4, тел. (044) 234-70-20 E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Останнє оновлення на П'ятниця, 31 травня 2013, 16:37
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Наша кнопка



Наші друзі

Main page Search