"Віра – це нестримне бажання перетворити мрію в реальне життя" Д. Донцов

 

Дмитро Іванович Донцов народився 30 (17 за старим стилем) серпня 1883 року в степовій Україні, у місті Мелітополі, що на Запоріжжі. Предки його, як згадував сам Донцов, походять із Слобідщини, а саме з Вороніжчини.

 Детальніше....

Історія героїки
Написав AlDarr   
Понеділок, 02 лютого 2015, 17:18

Щойно з ініціативи кафедри нової  і новітньої історії України Дрогобицького педуніверситету ім. І. Франка, Науково-ідеологічного центру ім. Д. Донцова і за підтримки Центру національного відродження ім. С. Бандери (Київ) вийшов 2-й випуск наукового збірника «Український націоналізм: історія та ідеї», присвячений 70-й річниці створення УПА. Про концепцію та проблематику видання нам розповів один з його редакторів-упорядників, керівник НІЦ ім. Д. Донцова  Олег Баган.

- Видання цього ювілейного збірника через фінансову скруту дещо затримався. Його основу склали матеріали всеукраїнської наукової конференції «Націоналізм як феномен української історії 1920-1950-і рр.: ідеологія, політика, збройні формування», яку ми провели в м. Рожнятів в листопаді 2012 р. Збірник доповнений значною кількістю ідеологічних статей із провідного журналу українських націоналістів міжвоєнної доби «Розбудова нації». Це вже традиція нашого видання – надавати йому ідеологічного звучання, на відміну від подібних збірників, присвячених темі ОУН-УПА.

Відзначу велику організаторську і науково-редакторську роботу, яку провів мій колега-співупорядник збірника, доцент Дрогобицького педуніверситету, вже відомий дослідник історії УПА на Дрогобиччині і Прикарпатті, автор кількох книжок Василь Ільницький.

Завдяки широкій тематиці, заданій на конференції, ми отримали наукові матеріали з різноманітною проблематикою. Так, 1-й розділ збірника «Ідеологія та історіографія націоналізму: інтерпретації» склали студії «Феномен національного ордену: націоналістична інтерпретація» (Петро Іванишин, Дрогобич), «Ідеологічна спадкоємність в українському націоналістичному русі» (Микола Кравченко, Харків), «Ідейно-теоретична спадщина С. Бандери» (Михайло Савчин, Дрогобич), «Витоки національно-визвольної ідеології УПА» (Олександр Ситник, Донецьк), «Відродження історії ОУН 1929-1939 рр. в сучасному наративі» (Василь Футала, Дрогобич), «Український націоналістичний рух 1920-1955 рр.: проблема визначення» (Юрій Щур, Запоріжжя).

До другого розділу «Політичні аспекти розвитку націоналістичного руху увійшли статті «Репресії проти службовців та інтелігенції Дрогобицької області у 1946 р.» (Микола Галів, Дрогобич), «Участь Дмитра Паліїва у формуванні 1-ї української дивізії Української національної армії» (Оксана Медвідь, Дрогобич), «Південноукраїнський ареал розвитку українського націоналізму» (Олександр Музичко, Одеса), «Репресії сталінського режиму проти західноукраїнської інтелігенції 1944-1953 рр.» (Руслана Попп, Дрогобич), «Аграрне питання в політиці УПА (1944-1952 рр.)» (Михайло Сеньків, Дрогобич).

Третій розділ «Героїка» склали дослідження про діячів та воїнів ОУН-УПА: «Нарис історії загону УПА «Прилуцький» (Олександр Дарованець, Луцьк), «Життя та діяльність Григорія Ґоляша» (Ігор Дерев’яний, Львів), “Кадрове наповнення Дрогобицького окружного проводу ОУН (1945-1952рр.)» (Василь Ільницький, Дрогобич), «Перебування українських націоналістів у тюрмі «на Лонцького» у 1941-1944рр.» (Олеся Ісаюк, Львів), «Заходи МҐБ щодо ліквідації підпілля ОУН на теренах Калуської округи у 1951-1952 роках» (Степан Лесів, Калуш), «Збройне протистояння радянського режиму і повстанського підпілля у північних районах Рівненщині» (Володимир Марчук, Рівне), «Підпільні друкарні та видання Крайового проводу ОУН на ПЗУЗ» (Ігор Марчук, Рівне), «Микола Никифорчин – визначний громадсько-політичний діяч Станіславівщини» (Володимир Мороз, Київ), «Петро Федун-«Полтава» у лавах збройного підпілля ОУН» (Михайло Романюк, Львів), «Василь Николяк – Голова Проводу ОУН (б) Дрогобицької області» (Володимир Ханас, Дрогобич).

Зауважу, що усі ці статті написані на основі вивірених архівних матеріалів, із описом тисяч невідомих історичних фактів, з великою уважністю аналітики. Усе це сьогодні є колосальним історичним контраргументом проти тої зливи фальсифікацій та перекручень історії, яка ллється на Україну із російських ЗМІ. Це переконливі докази про визвольний характер українського націоналістичного руху 1920-1950-х рр., про його антитоталітаристську спрямованість, органічну прив’язаність до  тодішніх українських національних інтересів.

Другу частину нашої об’ємної книги (бл. 600 стор.) склали передруки. Я упорядкував її так, щоб показати різноманітні аспекти ідеології ОУН: її націософську основу, головні ідеї геополітичного, міжнародного змісту, про міжнаціональні стосунки, зокрема про ставлення ОУН до євреїв. Водночас я прагнув вивести нові, ще недостатньо «розкручені» імена націоналістичних ідеологів. Так у нашому збірнику чи не вперше своїми творами «засвітилися» Микола Масюкевич (1899-1970) (походив із Київщини), Макар Кушнір (1890-1951) (походив із Черкащини), Микола Вікул (1888-1955) (походив із Кам’янця-Подільського), Олександр Мицюк (1883-1943) (походив із Дніпропетровщини). Дрогобичани відкриють із маловідомого боку свого знаменитого земляка Остапа Грицая (1881-1954), який вчився в початковій школі в Дрогобичі, в Дрогобицькій гімназії, був відомим критиком і літературознавцем, блискучим перекладачем (німецькою української класики), а також і дуже активним публіцистом та ідеологом націоналістичного руху (співпрацював із знаковими виданнями ЛНВ, «Сурма», «Наступ» та ін.). У збірнику надрукована оригінальна стаття «Ґарибальді», в якій розкрито особистість видатного італійського націоналіста і революціонера. Додам, що особа О. Грицая своїм значенням і масштабом вже давно волає до дрогобицької громади про належний рівень вшанування цього знаменитого культурника. Так само, як і постать Василя Николяка – відважного керівника ОУН Дрогобицької області, який проголошував самостійність України в Дрогобичі у 1941 р., який героїчно загинув у 1944 р.

Також у збірнику надруковані праці таких визначних націоналістичних ідеологів, як Дмитро Андрієвський (1892-1970, Полтавщина) (статті: «Політика націоналізму», «Українська справа на міжнародній шахівниці» і «Союз з Польщею?»), Осип  Бойдуник (1895-1966, Долина) (стаття «Соборність України та її східні кордони» - звучить дуже актуально!), Володимир Мартинець (1899-1960, Львів) («Наша тактика», «Українська справа та її зовнішнє ставлення»), Євгена Онацького (1894-1979, Глухів) («Націоналізм і індивідуалізм»), Миколи Сціборського (1897-1941, Житомир) («Український націоналізм і жидівство»), Ріко Ярого (1898-1969) («Зовнішня політика»).

Назву ще кілька найцікавіших тем републікованих статей: «Підстави розвитку нації» і «Дещо про проблеми національних меншостей» (М. Масюкевич), «Релігійність та церковництво» (М. Вікул), «Польща і можливості війни на Сході» та «Проблема української великодержавности і майбутнє Східної Європи» (М. Кушнір), «Евразійство» (О. Мицюк).

Як бачимо, сучасник зможе розкрити перед собою широку панораму націоналістичної ідеології, стратегії і тактики боротьби, геополітичних накреслень (до речі, дуже актуальних, як не дивно!), політологічних оцінок.

До слова, укладати біограми названих авторів-класиків мені допомагав львівський історик Володимир Муравський і в процесі роботи ми з’ясували низку невідомих або цілком маловідомих фактів про них. Це говорить про те, наскільки ще мало досліджена історія ОУН, зокрема ідейна історія націоналістичного руху. Наскільки мені відомо, окрім П. Федуна-«Полтави» та Володимира Дяківа-«Горнового», про жодного іншого ідеолога ОУН не написано спеціальне дослідження і не перевидані бодай в основному їхні твори. Це, на мій погляд, зразок нашої національної безвідповідальності. Адже кожна постать з націоналістичних ідеологів та публіцистів – це блискучий інтелект, багатство ідей, сильний характер, яскрава біографія!

Гадаю, наш науковий збірник займе свою актуальну нішу в сучасній українській історичній науці.

 
« ПочатокПопередня12345678910НаступнаКінець »

Сторінка 9 з 93

Наша кнопка



Наші друзі

Main page Search